Вишиванка – це національна святиня, яка символізує і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв’язок багатьох поколінь, що не переривається віками. Це – символ здоров’я і краси, щасливої долі і родинної пам’яті, любові і вірності. Вишиванка – ще й оберіг людини від усього лихого.
Науковці стверджують, що у національному вбранні народ завжди кодує свої «щастя і долю, життя і волю», як про те йдеться в обрядових народних піснях.
Вишиванка здавна була гордістю українців, не меншим приводом для гордості вона є і сьогодні. Для українців вишиванка – це перш за все символ нації.
Адже вишиванка – це ознака приналежності до українського роду, а у наш час ще й один із символів, за яким вирізняється українець у багатомірному, багатовбраному глобалізованому світі.
Українська вишиванка – це спадок нашої нації… А нація – це сукупність багатьох українських родин, що проживають часом на різних територіях. Отже, вишита сорочка – це спадок роду, спадок кожної окремо взятої родини, що має особисте відчуття «національної ідентичності».
Вишиванка також є ознакою приналежності до свідомої спільноти, яка усупереч всьому пробиває собі шлях і утримує цю ідентичність нашої України.
Отже, вишиванка – це такий реальний унікальний символ, який об’єднує нас – дуже різних українців за політичними, релігійними поглядами, за мовною ознакою. І українець, де б він не проживав, все одно одягає вишиванку, незважаючи ні на що, бо відчуває в цьому духовну потребу.
Реалії сьогодення показують, що наша найбільша та найвідповідальніша цінність – бути Українцем.
Тому зараз вишиванка – це вже не просто одяг, а символ української нескореності і свободи.
Носімо на щастя і долю вишиванку – наш український космос і наш національний оберіг!
Разом – ми сила!
Життя переможе!
Слава Україні!
